Керрі

З самого дитинства дівчина жила ніби за невидимою стіною — її старанно захищали від зовнішнього світу, ховаючи не лише чужих поглядів, а й самого життя. Причина крилася в її страшному дару: варто було їй піддатися емоціям, як предмети навколо починали рухатися самі по собі, а часом і злітати в повітря, підкоряючись бурі, що бушувала всередині. Навколишні цуралися її, шепотілися за спиною, а в школі взагалі перетворили її особливість у привід для жорстоких глузувань і цькування. Щодня ставав випробуванням: косі погляди, образливі прізвиська, дрібні капості, які поступово роз'їдали душу. Владна мати, замість захистити дочку, бачила в її силі загрозу і лише посилювала контроль, вселяючи, що світ жорстокий і довіряти не можна нікому. Напруга накопичувалася роками, поки одного разу не прорвалося назовні.