Тобі, безсмертний

У наш світ проникла невідома істота з інших вимірів. Поки що ніхто не здогадується, чи з добрими намірами ні. Істота нічого не пам'ятає про своє минуле. Воно поняття не має нічого щодо цілей та мотивів свого влучення сюди. Єдине, що йому залишається – йти вперед та спостерігати за світом навколо себе. Воно швидко виявило дивну здатність: вселятися в об'єкти, позбавлені життя. Спочатку стало каменем, потім мохом. Але все змінилося, коли воно натрапило на тіло мертвого вовка. Вселившись у нього, гість з іншого світу набув форми та зачатки свідомості. Хазяїном звіра виявився самотній хлопчик, який жив у покинутому селі. Прийнявши вовка за друга, що повернувся, він дбав про нього з теплотою і надією. Істота пізнала прихильність та почуття будинку. Але щастя виявилося скороминущим – хлопчик загинув від хвороби, не витримавши самотності та втрат. Побачивши його смерть, істота вперше зазнала болю втрати. Воно прийняло вигляд дитини і продовжило шлях вже в людському тілі, забираючи з собою першу пам'ять і першу емоцію. Так починається мандрівка, сповнена несподіваних відкриттів та прагнення зрозуміти, що означає бути живим.